Інформаційно-аналітична довідка

щодо створення ефективної системи управління

газотранспортною системою України

Газотранспортна система (ГТС) України є однією з найважливіших стратегічних галузей держави і являється основною доходною частиною бюджету країни. Необхідно зазначити, що за перші місяці 2001 року по відрахуваннях від плати за транзит газу через територію України НАК “Нафтогаз України” сплачено 632 млн.грн., із яких близько 80% згідно статті 49 Закону України “Про Державний бюджет України” пішло на погашення населенню пільг і субсидій. Забезпечуючи транзит російського газу до країн Європи, за надання послуг з його транспортування Україна одержує щорічно 30-32 млн.куб.м газу, що складає 40-42% від загальної його потреби. У 1997 році транзит російського газу до країн Європи склав 108,4 млрд.куб.м, у 1998 році – 113,9 млрд.куб.м, у 1999 році – 117,7 млрд.куб.м, у 2000 році – 109,3 млрд.куб.м.

Незважаючи на скрутний фінансовий стан, газотранспортними підприємствами НАК “Нафтогаз України” реалізуються заходи щодо підвищення надійності та ефективності ГТС. Це стосується в першу чергу, впровадження високоефективних, світового рівня газоперекачувальних агрегатів на компресорних станціях, проведення діагностики лінійної частини газопроводів та основного технологічного обладнання, визначення їх залишкового ресурсу, впровадження новітніх систем керування технологічними процесами. Так Компанією розроблено “Комплексну програму перспективного розвитку НАК “Нафтогаз України”, якою передбачено до 2004 року здійснити ряд організаційно-технічних заходів, в тому числі заміну 197 морально та фізично застарілих газотурбінних двигунів на сучасні з К.К.Д. 31-36% виробництва ВО “Зоря” та АТ “Мотор Січ”. За останні роки встановлено 29 агрегатів виробництва цих підприємств, в т.ч. реконструйовано 4 ГПА у 2000 році. Станом на 01.04.01 ведуться пуско-налагоджувальні роботи на 3-х ГПА, проводяться будівельно-монтажні роботи на 11 ГПА.

На компресорних станціях у першому кварталі поточного року проведено 38 планово-попереджувальних ремонтів ГПА, в т.ч. 5 аварійних ремонтів.

Для забезпечення надійності ГТС України застосовуються сучасні технології діагностики та ремонту газопроводів без зміни технологічного режиму транспортування газу. Так за 1997-2000 роки уже обстежено більш ніж 2000 км газопроводів за допомогою внутрішньотрубних дефектоскопів (в т.ч. 885 км у 2000 році) та відремонтовано дефектні ділянки. Відповідно до розробленої програми до 2005 року планується здійснити внутрішньотрубну діагностику за допомогою так званих “інтелектуальних поршнів” близько 10 тис.км газопроводів, охопивши дослідженнями всі транзитні газопроводи.

Щорічні обсяги інвестицій в ГТС складають 1,7-1,9 млрд.грн.

В 1999-2000 роках експертами “Сумітомо Корпорейшн” (Японія) та “Індіко” (США) проведено перевірку окремих об”єктів ГТС України щодо екологічної ситуації, в т.ч. і по витоках газу. Результати перевірки показали, що наявність витоків на цих об"єктах не перевищує, а в багатьох випадках навіть менша, ніж на ГТС інших держав.

Одним із найважливіших елементів ГТС, що забезпечує надійність та безпеку транспортування газу, в тому числі до Європи, є система з 13-ти підземних сховищ газу (ПСГ) загальною ємністю до 34,5 млрд.куб.м. Особливої уваги заслуговує Західноукраїнський (Передкарпатський) комплекс підземного зберігання газу в зоні кінцевих ділянок основних транзитних магістральних газопроводів (“Союз”, “Прогрес”, Уренгой-Помари-Ужгород). Загальна активна ємність цього комплексу складає до 25,0 млрд.куб.м, а добова продуктивність при максимальному заповненні – 200 млн.куб.м на добу. Завершення реконструкції та розширення Пролетарського ПСГ (Дніпропетровська область) підвищить надійність поставок газу на Балкани та Туреччину.

Отже, на сьогоднішній день немає жодних підстав вважати ГТС України ненадійною, навпаки, технічний стан ГТС дозволяє збільшити обсяги транзиту на 35%.

За останні роки до НАК “Нафтогаз України” надходили пропозиції щодо зміни форм управління та власності ГТС України.

Досконало було опрацьовано концептуальні пропозиції відомої компанії Shell International Gas Limited (“Шелл”) – “Україна. Система міжнародного транспортування газу”.

При опрацюванні концепції виходили з таких чинників: відповідність положень концептуальної пропозиції чинному законодавству України, ефективність концесії, як форми управління державною власністю в порівнянні з розвитком сучасних тенденцій управління в передових світових компаніях (які працюють в нафтогазовому секторі), ступінь державного впливу на цю стратегічну галузь економіки, оптимальність проекту у вирішенні проблеми погашення боргів перед Росією.

В процесі проведеного аналізу концепції виявлено ряд суттєвих недоліків, а саме:

1. Проектом передбачається створення офшорного спільного підприємства, яке має бути оператором консорціуму.

Практика заснування, управління та повсякденна діяльність офшорних компаній пов”язана з наявністю багатьох умовностей, покликаних мінімізувати витрати власника компанії на її утримання. Відсутність належного контролю на всіх без винятку ланках “життєвого циклу” певної офшорної компанії може призвести до неефективного та непрозорого управління грошовими потоками. Наслідком цього може стати пониження рівня надійності газотранспортної системи та недотримання Державним бюджетом України значних обсягів податкових платежів.

2. З точки зору запропонованого проектом порядку корпоративного управління визначається, що Україна не буде мати інвестиційного чи експлуатаційного контролю (проектом передбачено, що Україні буде належати 25% + 1 акція), відсутність якого, в свою чергу, не дозволить ефективно враховувати інтереси загальнодержавної безпеки.

Також є сумнівними, з точки зору практичної реалізації, окремі засади тарифної політики спільного підприємства, зокрема щодо прямого продажу газу українським споживачам за тверду валюту або під гарантії Уряду.

3.Газотранспортна система України побудована так, що вона виконує одночасно функції транзиту газу через територію України в Європейські країни та газозабезпечення 25-ти областей України. При цьому 13 підземних сховищ газу є невід”ємною частиною ГТС і збільшують надійність як транзитних поставок, так і внутрішнього газопостачання споживачів України. Тобто, розподіл ГТС призведе до втрат надійності транзиту газу через територію України, а також до непередбачуваних наслідків у сфері газопостачання споживачів України.

Розподіл ГТС України на систему міжнародного транспортування газу та систему транспортування газу споживачам України призведе до ряду негативних явищ. Відокремлені від ГТС України газопроводи – відводи без надійної взаємодії з іншими газопроводами і підземними сховищами не зможуть забезпечити газопостачання внутрішніх споживачів України на належному рівні.

4. Аналіз світового досвіду свідчить, що передача в концесію спільним підприємствам майна ГТС, хоча б приблизно таких масштабів як в Україні, фактично ніде не практикується. Концесіонер може погодитись на концесію тільки при створенні йому значно кращих економічних умов (в тому числі вільний вивіз за межі України капіталу, враховуючи закупівлю іноземного обладнання, аналоги якого виробляються в Україні), ніж зараз є у власного товаровиробника.

Зважаючи на те, що ГТС, як складова нафтогазового ком-плексу України, має стратегічне значення для держави, приступати до переговорів з потенційними інвесторами доцільно після закріплення моделі управління.

Однак, прийняття рішень щодо найбільш оптимальної організаційно-правової форми впровадження заходів по реформуванню ГТС, повинна передувати незалежна та неупереджена вартість оцінка такої системи, що дозволить визначити її реальну ринкову вартість (включаючи прогнозну вартість нематеріальних активів, так звану “гуд вілл”) та визначити перелік об”єктів, які мають бути передані в концесію або стануть об”єктами корпоратизації.

Лише на підставі результатів цієї роботи можна проводити аналіз переваг чи недоліків існуючих варіантів реформування газотранспортної системи, а також здійснювати переговорний процес з потенційними іноземними інвесторами.

Враховуючи, що ЄБРР спільно з компанією Артур Де Літл протягом 1994-1995 років вже приймав участь у проекті “Оцінка газотранспортних фондів України”, актуальним сьогодні є відновити співпрацю з ЄБРР по інвестуванню проектів з модернізації та реконструкції об”єктів газотранспортної системи України, в тому числі по оцінці ГТС і розробці концепції її розвитку.