При будь-якому використанні матеріалу посилання на
ТОВ „Нафтогазбудінформатика”обов’язкове

Проект
Проект Закону розроблено
фахівцями ТОВ "Нафтогазбудінформатика"
із залученням незалежних експертів

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів

Цей Закон визначає основні правові, організаційні, фінансово-економічні засади створення і функціонування в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, регулює відносини у сфері управління мінімальними запасами, а також встановлює правові та організаційні засади діяльності Державного агентства з управління мінімальними запасами нафти та нафтопродуктів.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Агентство - Державне агентство з управління мінімальними запасами нафти та нафтопродуктів;

баланс постачання і споживання нафти та нафтопродуктів – зведені показники обсягів постачання нафти та нафтопродуктів на внутрішній ринок України і споживання нафти та нафтопродуктів всередині країни;

державні запаси нафти та нафтопродуктів (надалі - державні запаси) – особливий запас нафти та нафтопродуктів, який формується, зберігається, поновлюється та підлягає розкриттю у порядку, визначеному розділом ІІ цього Закону;

збір на фінансування створення та функціонування системи мінімальних запасів (надалі - збір) - обов’язковий платіж, який підлягає сплаті суб’єктами ринку нафти та нафтопродуктів у порядку, встановленому законом про збір на фінансування створення та функціонування системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів;

криза постачання - порушення балансу постачання і споживання нафти та нафтопродуктів, в результаті чого обсяги внутрішнього споживання нафти та нафтопродуктів всередині країни значно перевищують обсяги їх постачання;

мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів (надалі - мінімальні запаси) - особливий запас нафти та нафтопродуктів, що складається з державних запасів та промислових запасів, і який призначається для тимчасового задоволення внутрішнього попиту населення та суб’єктів господарювання у споживанні нафти та нафтопродуктів у разі виникнення кризи постачання;

промислові запаси нафти та нафтопродуктів (надалі - промислові запаси) – незнижувані залишки нафти та нафтопродуктів, що належать суб’єктам ринку нафти та нафтопродуктів, які формуються, зберігаються, використовуються, поновлюються і підлягають реалізації у порядку, визначеному розділом ІІІ цього Закону;

резервуари – потужності, призначені для зберігання нафти та/або нафтопродуктів і відповідають встановленим технологічним, екологічним, протипожежним та іншим вимогам;

розкриття мінімальних запасів – прийняття рішення про реалізацію (продаж) нафти та/або нафтопродуктів зі складу мінімальних запасів для мінімізації негативних наслідків впливу кризи постачання на стан ринку нафти та нафтопродуктів;

суб’єкт ринку нафти та нафтопродуктів – підприємство, установа, організація будь-якої форми власності або інший суб’єкт господарювання, які здійснюють імпорт, видобуток, переробку, продаж, транспортування, зберігання нафти та/або нафтопродуктів або є учасниками спільної (сумісної) діяльності у зазначених галузях.

1. Відносини у сфері функціонування системи мінімальних запасів і управління мінімальними запасами регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими і розпорядчими актами Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики, Агентства, а також міжнародними договорами України.

2. Організаційні та правові засади діяльності Агентства визначаються Конституцією України, Законом України „Про Кабінет Міністрів України”, цим Законом, Положенням про Агентство, наказами керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики, іншими законодавчими і нормативно-правовими актами.

3. Відносини у сфері фінансування системи державних запасів регулюються Бюджетним кодексом України, цим Законом, законами про Державний бюджет, законом про збір на фінансування створення та функціонування системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, нормативно-правовими актами Агентства, іншими законодавчими і нормативно-правовими актами.

4. Організаційні, правові, економічні, фінансові та інші заходи, спрямовані на створення, розвиток та функціонування в Україні системи мінімальних запасів, здійснюються Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань палива та енергетики, Агентством та іншими державними органами відповідно до Державної цільової програми розвитку системи мінімальних запасів, що ухвалюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

1. Система мінімальних запасів складається з державних запасів і промислових запасів.

2. Номенклатура, обсяги та якісні характеристики матеріальних цінностей, що включаються до складу мінімальних запасів у розрізі державних запасів та промислових запасів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики. Склад мінімальних запасів може змінюватися, залежно від змін у структурі внутрішнього споживання нафти та нафтопродуктів в Україні.

3. Мінімальні запаси формуються обсягом, що забезпечує внутрішні потреби у споживанні нафтопродуктів всередині країни протягом не менше 90 календарних днів, якщо іншого граничного обсягу мінімальних запасів не встановлено Кабінетом Міністрів України.

4. Формування мінімальних запасів здійснюється поетапно з тим, щоб вони досягли обсягу, визначеного в пункті 3 цієї статті, протягом десяти років з моменту набуття чинності цим Законом. Порядок створення мінімальних запасів, включаючи графік їх поетапного формування, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики відповідно до Державної цільової програми розвитку системи мінімальних запасів.

5. Базою для обчислення обсягу мінімальних запасів у відповідному календарному році в розрізі номенклатури матеріальних цінностей, що входять до складу мінімальних запасів, є обсяги внутрішнього споживання цих матеріальних цінностей незалежно від джерела їх походження (імпорт, власний видобуток, переробка) протягом року, що передує календарному, відповідно до даних балансу постачання і споживання нафти та нафтопродуктів.

1. Державні запаси створює Кабінет Міністрів України. Державні запаси є об’єктом права державної власності. Державні запаси не належать до системи державного матеріального резерву України. Управління державними запасами здійснює Агентство.

2. Державні запаси можуть використовуватися виключно на цілі, визначені цим Законом. До прийняття рішення про розкриття мінімальних запасів державні запаси є недоторканими, вони вилучаються з цивільного обороту і не можуть використовуватися у комерційних або будь-яких інших цілях, у тому числі Агентством або відповідальним зберігачем.

3. Передача нафти та/або нафтопродуктів зі складу державних запасів у заставу, їх інші обтяження правами третіх осіб, а також звернення стягнення на державні запаси за зобов’язаннями будь-яких осіб забороняється.

1. Промислові запаси створюють суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів, які здійснюють імпорт нафти чи нафтопродуктів на митну територію України або переробку нафти в Україні.

2. Промислові запаси належать відповідним суб’єктам ринку нафти та нафтопродуктів на праві власності. Право суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів розпоряджатися промисловими запасами обумовлено обмеженнями, встановленими цим Законом.

3. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів можуть використовувати промислові запаси виключно у порядку, передбаченому цим Законом і нормативно-правовими актами Агентства.

1. У балансі постачання і споживання нафти та нафтопродуктів відображаються фактичні дані про обсяги (в грошовому та матеріальному вираженні) постачання нафти та нафтопродуктів для їх кінцевого споживання на митній території України, включаючи обсяги їх імпорту, видобутку та переробки, протягом відповідного місячного, квартального, піврічного та річного періодів у розрізі номенклатури нафти та нафтопродуктів.

2. До обсягів внутрішнього споживання нафти та нафтопродуктів не включаються нафта та нафтопродукти, які:

1) включені до складу мінімальних запасів або до системи державного матеріального резерву;

2) використані на оборонні потреби або на формування запасів для використання Міністерством оборони України;

3) використані у хімічній промисловості (не для створення енергії) або як допоміжні промислові матеріали, засоби змащення чи захисту від корозії;

4) імпортовані для реекспорту з митної території України або відповідно до договорів про переробку давальницької сировини за умови вивезення готової продукції за межі митної території України;

5) завантажені всередині країни в паливні баки транспортних засобів і використані поза межами митної території України;

6) використані для заправлення літаків, що здійснюють міжнародні рейси, або для формування авіаперевізниками резервів для потреб власного використання при здійсненні міжнародних перевезень.

3. Баланс постачання і споживання нафти та нафтопродуктів ведеться Агентством відповідно до методики, затвердженої керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики.

4. Відомості, що містяться у балансі постачання і споживання нафти та нафтопродуктів, використовуються для визначення:

1) обсягів мінімальних запасів (у тому числі державних запасів і промислових запасів), які встановлюються, виходячи з прогнозованих обсягів внутрішнього споживання нафти та нафтопродуктів на відповідний рік;

2) параметрів, які характеризують кризу постачання;

3) розміру зобов’язань суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів зі сплати збору;

4) інших умов, які характеризують тенденції розвитку ринку нафти та нафтопродуктів.

5. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів зобов’язані подавати Агентству регулярну звітність, необхідну для складання балансу постачання і споживання нафти та нафтопродуктів, у порядку, встановленому законодавством і нормативно-правовими актами Агентства.

1. Державні запаси формує Агентство відповідно до номенклатури, якісних характеристик і обсягів нафти та нафтопродуктів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

2. Агентство здійснює закупівлю нафти та нафтопродуктів для формування державних запасів на конкурсних засадах шляхом проведення редукціону (прийняття пропозицій на зменшення стартової ціни). Стартова ціна закупівлі встановлюється на рівні звичайних цін на ринку нафти та нафтопродуктів.

3. Порядок та умови проведення конкурсу (торгів) на закупівлю нафти та нафтопродуктів для формування державних запасів, а також типова форма договору на закупівлю матеріальних цінностей за результатами проведення конкурсу (торгів) затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства.

4. У разі відсутності на ринку пропозицій щодо постачання нафти та/або нафтопродуктів для формування державних запасів, за рішенням керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики закладення нафти та нафтопродуктів до державних запасів може бути здійснено Агентством без проведення конкурсу (торгів) шляхом закупівлі у одного постачальника, в тому числі за кордоном.

5. Законодавство України про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти не поширюється на закупівлю Агентством нафти та нафтопродуктів для формування державних запасів та їх продаж у разі кризи постачання або з метою їх оновлення.

1. Державні запаси зберігаються на території України у резервуарах, які сертифіковані для зберігання нафти або нафтопродуктів, відповідають встановленим вимогам щодо технологічної, екологічної і пожежної безпеки та забезпечують збереження запасів протягом строку їх зберігання у стані, що відповідає технічним вимогам до якості нафти та/або нафтопродуктів.

2. Агентство забезпечує зберігання державних запасів у власних резервуарах. Власні резервуари Агентства є об’єктом права державної власності, вони не підлягають приватизації і не можуть бути відчужені у будь-якій формі на користь інших осіб.

3. У разі відсутності чи недостатності власних резервуарів, Агентство може передати державні запаси на відповідальне зберігання іншим особам. При цьому Агентство забезпечує диверсифікацію зберігання нафти та нафтопродуктів зі складу державних запасів у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Агентства.

4. Агентство здійснює регулярний моніторинг умов зберігання державних запасів як у власних резервуарах, так і в резервуарах відповідальних зберігачів.

1. Відповідальними зберігачами державних запасів можуть бути особи – резиденти України, які володіють резервуарами, що відповідають вимогам, встановленим частиною першою статті 8 цього Закону, та чия платоспроможність є достатньою для відшкодування збитків, що можуть бути завдані в результаті самовільного відчуження, втрати або псування переданих на відповідальне зберігання нафти та нафтопродуктів.

2. Агентство здійснює акредитацію підприємств, які можуть бути зберігачами нафти або нафтопродуктів зі складу державних запасів, виходячи з відповідності їх резервуарів встановленим вимогам та враховуючи фінансовий стан цих підприємств.

3. Агентство самостійно укладає договори на відповідальне зберігання нафти та нафтопродуктів зі складу державних запасів з акредитованими зберігачами. Договір на відповідальне зберігання укладається відповідно до типової форми, затвердженої керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства.

4. Агентство сплачує плату за відповідальне зберігання відповідно до нормативів, затверджених керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства.

5. Агентство має право здійснювати документальні та виїзні перевірки наявності і стану нафти та нафтопродуктів зі складу державних запасів, що були передані на відповідальне зберігання. Зберігач зобов’язаний на першу вимогу Агентства надати відповідні документи, забезпечити безперешкодний доступ до місць зберігання нафти або нафтопродуктів, а також забезпечити технічні можливості та сприяння для визначення їх обсягів та якості.

6. У разі самовільного відчуження, втрати або псування нафти або нафтопродуктів зі складу державних запасів, з осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають відповідні матеріальні цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків від їх звичайної ціни на день виявлення факту самовільного відчуження, втрати або псування. Сплата штрафу не звільняє зберігача від обов’язку повернути Агентству втрачені матеріальні цінності або відшкодувати Агентству їх вартість у грошовій формі відповідно до звичайної ринкової ціни на день відшкодування.

1. Державні запаси підлягають поновленню після розкриття мінімальних запасів або у разі наближення кінцевого строку придатності до споживання нафти або нафтопродуктів зі складу державних запасів.

2. У разі наближення кінцевого строку придатності до споживання нафти або нафтопродуктів у складі державних запасів, Агентство на підставі рішення керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики зобов’язано вжити заходів для їх реалізації (продажу) у порядку, передбаченому статтею 11 цього Закону.

3. Кошти, отримані від реалізації (продажу) нафти та нафтопродуктів зі складу державних запасів, спрямовуються Агентством на поновлення державних запасів шляхом закупівлі Агентством відповідної номенклатури нафти та нафтопродуктів у порядку, визначеному статтею 7 цього Закону, або за рішенням керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики на інші цілі, необхідні для забезпечення функціонування системи державних запасів.

1. Нафта та нафтопродукти зі складу державних запасів реалізуються Агентством у випадках, передбачених цим Законом, на підставі рішення керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики шляхом проведення відкритого конкурсу (торгів).

2. Порядок та умови проведення відкритого конкурсу (торгів) з реалізації (продажу) нафти та нафтопродуктів зі складу державних запасів затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства.

3. Організація проведення відкритого конкурсу (торгів) з реалізації (продажу) нафти та/або нафтопродуктів зі складу державних запасів покладається на Агентство. Для організації конкурсу (торгів) Агентство має право залучати спеціалізовані організації.

4. Стартова ціна реалізації (продажу) нафти та нафтопродуктів зі складу державних запасів на відкритому конкурсі (торгах) встановлюється на рівні звичайних цін на ринку нафти та нафтопродуктів.

5. Обов’язковою умовою проведення відкритого конкурсу (торгів) є гарантування рівних прав та вільного доступу усіх потенційних покупців до участі в конкурсі (торгах).

6. За результатами проведення відкритого конкурсу (торгів) з переможцем (переможцями) укладається договір купівлі-продажу нафти та/або нафтопродуктів зі складу державних запасів, типова форма якого затверджується керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства.

1. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів, що здійснюють їх імпорт та/або переробку, зобов’язані підтримувати у резервуарах незнижувані залишки власної нафти та/або нафтопродуктів, які складають промислові запаси.

2. Рівень незнижуваних залишків нафти та/або нафтопродуктів визначається керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства, але не може перевищувати 10% від середньозваженого річного обсягу постачання відповідним суб’єктом нафти та/або нафтопродуктів на внутрішній ринок України.

3. Промислові запаси формують суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів на звичайних ринкових засадах відповідно до номенклатури нафти та нафтопродуктів і їх якісних характеристик, затверджених нормативно-правовими актами Агентства.

4. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів зобов’язані забезпечити зберігання нафти та нафтопродуктів зі складу промислових запасів на території України у резервуарах, які відповідають вимогам, встановленим частиною першою статті 8 цього Закону.

5. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів зобов’язані вести окремий облік нафти та/або нафтопродуктів, що включаються до складу промислових запасів.

1. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів можуть використовувати у своїй господарській діяльності матеріальні цінності зі складу промислових запасів виключно за умови їх поновлення.

2. У разі відчуження матеріальних цінностей зі складу промислових запасів в ході звичайної господарської діяльності, суб’єкт ринку нафти та нафтопродуктів зобов’язаний забезпечити одночасне поновлення промислових запасів з тим, щоб привести їх сукупний обсяг та склад у відповідність із встановленими вимогами.

3. Суб’єкт ринку нафти та нафтопродуктів, який здійснив продаж нафти та/або нафтопродуктів зі складу промислових запасів на підставі рішення про розкриття мінімальних запасів, зобов’язаний поновити промислові запаси до необхідного рівня протягом строку, що не перевищує одного місяця з дня продажу, якщо інше не встановлено рішенням про розкриття мінімальних запасів.

1. Агентство здійснює нагляд за дотриманням суб’єктами ринку нафти та нафтопродуктів умов формування, зберігання, використання і поновлення промислових запасів відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Агентства.

2. Агентство має право здійснювати документальні та виїзні перевірки суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів на предмет встановлення наявного обсягу та стану сформованих промислових запасів. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів зобов’язані на першу вимогу Агентства надати відповідні документи, забезпечити безперешкодний доступ до місць зберігання промислових запасів, а також забезпечити технічні можливості та сприяння для визначення їх обсягів та якості.

3. У разі порушення суб’єктом ринку нафти та нафтопродуктів встановлених вимог щодо складу та обсягу промислових запасів, Агентство має право стягнути з нього штраф у розмірі, що відповідає несформованому обсягу промислових запасів за їх звичайною ціною на момент стягнення штрафу.

1. У разі прийняття керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики рішення про розкриття мінімальних запасів шляхом реалізації (продажу) промислових запасів, відповідний суб’єкт ринку нафти та нафтопродуктів зобов’язаний здійснити продаж зазначеної у рішенні номенклатури матеріальних цінностей зі складу промислових запасів.

2. Реалізація (продаж) промислових запасів здійснюється у спосіб та в строки, визначені у рішенні про розкриття мінімальних запасів, зокрема шляхом проведення відкритого конкурсу (торгів), продажу нафти або нафтопродуктів за договорами із споживачами без проведення конкурсу або через оптово-роздрібну мережу відповідного суб’єкта ринку нафти та нафтопродуктів.

1. Агентство здійснює постійний моніторинг балансу постачання і споживання нафти та нафтопродуктів на внутрішньому ринку, відслідковує тенденції, що можуть призвести до кризи постачання та щомісячно інформує керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики про поточний та прогнозований стан балансу.

2. Криза постачання виникає у разі зменшення у звітному періоді обсягів постачання нафти та нафтопродуктів для споживання на внутрішньому ринку України відносно аналогічного періоду попереднього календарного року чи попереднього календарного місяця у межах граничного обсягу, визначеного керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства.

3. Методика визначення параметрів, які характеризують кризу постачання, затверджується керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства.

4. У разі виникнення кризи постачання або загрози такої кризи Агентство повинно негайно повідомити про це керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики і надати аргументований висновок щодо доцільності розкриття мінімальних запасів.

5. Для мінімізації негативних наслідків кризи постачання керівник центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики може прийняти рішення про обмеження обсягів споживання нафти та нафтопродуктів в Україні промисловими споживачами в межах граничного розміру, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. Рішення про розкриття мінімальних запасів у разі виникнення кризи постачання приймає керівник центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики на підставі аргументованого висновку Агентства про необхідність реалізації (продажу) нафти та/або нафтопродуктів зі складу мінімальних запасів для мінімізації негативних наслідків кризи постачання.

2. У рішенні про розкриття мінімальних запасів зазначається:

1) причина та мета розкриття мінімальних запасів;

2) які запаси підлягають розкриттю: державні запаси та/або промислові запаси;

3) номенклатура, обсяги та місця зберігання нафти та/або нафтопродуктів, що підлягають реалізації (продажу);

4) строки розкриття мінімальних запасів;

5) доручення Агентству та/або відповідному суб’єкту ринку нафти та нафтопродуктів організувати реалізацію (продаж) нафти або нафтопродуктів;

6) стартова ціна реалізації (продажу) нафти або нафтопродуктів на відкритому конкурсі (торгах);

7) строки поновлення реалізованих (проданих) матеріальних цінностей зі складу мінімальних запасів за відповідною номенклатурою та обсягами;

8) інші умови розкриття мінімальних запасів.

3. За виняткових обставин рішення про розкриття мінімальних запасів може бути прийняте Кабінетом Міністрів України.

1. Система державних запасів фінансується за рахунок:

1) видатків Державного бюджету;

2) спеціального фонду Державного бюджету, що формується за рахунок коштів від справляння збору;

3) кредитів, залучених Агентством під державні гарантії;

4) коштів, отриманих Агентством від реалізації (продажу) нафти та нафтопродуктів зі складу державних запасів;

5) інших джерел, використання яких не суперечить законодавству.

2. Витрати на утримання Агентства фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету в розмірі, передбаченому законом про Державний бюджет на відповідний рік.

3. Агентство готує пропозиції щодо кошторису фінансування системи державних запасів на наступний фінансовий рік і подає їх керівнику центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики для затвердження.

4. Пропозиції щодо формування відповідних статей видатків Державного бюджету на утримання Агентства і фінансування системи державних запасів подаються у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

1. Збір підлягає сплаті суб’єктами ринку нафти та нафтопродуктів у порядку, встановленому законом про збір на фінансування створення та функціонування системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів.

2. Агентство відповідно до законодавства є розпорядником коштів від справляння збору.

3. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів зобов’язані у порядку, встановленому законодавством, подавати до Агентства регулярну звітність щодо обсягів реалізованих ними нафти та/або нафтопродуктів.

1. Обсяги фінансування системи державних запасів мають забезпечити здійснення Агентством витрат за такими напрямами:

1) формування державних запасів;

2) поновлення державних запасів;

3) організація проведення конкурсів (торгів) щодо закупівлі або реалізації (продажу) нафти та нафтопродуктів до/зі складу державних запасів;

4) відповідальне зберігання нафти та нафтопродуктів у складі державних запасів;

5) контроль якості нафти та нафтопродуктів у складі мінімальних запасів;

6) створення (придбання) та підтримання в належному стані власних резервуарів Агентства;

7) інші напрями, безпосередньо пов’язані з функціонуванням системи державних запасів.

2. Напрями, зазначені в частині перший цієї статті, фінансуються за рахунок:

1) спеціального фонду Державного бюджету, сформованого за рахунок коштів від справляння збору;

2) видатків Державного бюджету в розмірі, передбаченому законом про Державний бюджет на відповідний рік - у перехідний період до моменту акумулювання Агентством коштів від справляння збору в обсязі, достатньому для початку діяльності з формування державних запасів;

3) за рахунок кредитів (позик), залучених Агентством під державні гарантії в разі, якщо видача державних гарантій передбачена законом про Державний бюджет на відповідний рік.

4) коштів, отриманих Агентством від реалізації (продажу) нафти та/або нафтопродуктів зі складу державних запасів;

5) за рахунок кредитів (позик), залучених Агентством під державні гарантії в разі, якщо видача державних гарантій передбачена законом про Державний бюджет на відповідний рік.

3. Фінансування промислових запасів здійснюється у повному обсязі за рахунок власних коштів суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів.

1. Агентство є центральним органом виконавчої влади у сфері управління мінімальними запасами, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики.

2. Агентство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

3. Агентство має відокремлене майно, включаючи державні запаси та резервуари, яке є об'єктом права державної власності і закріплене за Агентством на праві оперативного управління.

4. Агентство має право вести господарську діяльність виключно у випадках та у межах, передбачених цим Законом. Агентство не має на меті одержання прибутку.

5. Агентство діє на підставі Положення про Агентство, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики.

6. У своїй діяльності Агентство підзвітне Кабінету Міністрів України та керівнику центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики.

1. Агентство забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління мінімальними запасами та державного регулювання ринку нафти та нафтопродуктів.

2. Основними завданнями Агентства є:

1) сприяння стабільному і безперебійному функціонуванню ринку нафти та нафтопродуктів;

2) підготовка та внесення керівнику центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики пропозицій щодо формування державної політики у сфері управління мінімальними запасами та державного регулювання ринку нафти та нафтопродуктів;

3) організація і забезпечення функціонування системи мінімальних запасів;

4) координація діяльності державних органів та суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів щодо створення та забезпечення функціонування системи мінімальних запасів і підтримання балансу постачання та споживання нафти та нафтопродуктів.

3. Агентство відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:

1) готує пропозиції щодо вдосконалення законодавчого і нормативно-правового регулювання у сфері функціонування системи мінімальних запасів і державного регулювання ринку нафти та нафтопродуктів;

2) розробляє і подає для затвердження керівнику центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики проекти нормативно-правових актів, необхідні для забезпечення функціонування системи мінімальних запасів;

3) розробляє Державну цільову програму розвитку системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, готує пропозиції щодо внесення змін до неї, подає проект цієї програми до Кабінету Міністрів України після його погодження керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики;

4) здійснює моніторинг ринку нафти та нафтопродуктів України, забезпечує складання та ведення балансу постачання і споживання нафти та нафтопродуктів на внутрішньому ринку України;

5) у встановленому законодавством порядку приймає та обробляє статистичну та іншу звітність від суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів;

6) забезпечує формування, зберігання, поновлення та розкриття державних запасів у порядку, встановленому цим Законом;

7) веде облік мінімальних запасів у розрізі державних запасів і промислових запасів, вартості, обсягу, якісних характеристик і номенклатури матеріальних цінностей, що входять до мінімальних запасів. Порядок ведення обліку мінімальних запасів затверджується керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за погодженням з Міністерством фінансів та центральним органом виконавчої влади у сфері економіки;

8) контролює якісні характеристики та умови зберігання нафти та нафтопродуктів у складі мінімальних запасів;

9) здійснює моніторинг тенденцій на ринку нафти та нафтопродуктів, розробляє для керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики заходи щодо упередження виникнення кризи постачання;

10) готує та подає керівнику центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики аргументовані висновки щодо необхідності розкриття мінімальних запасів;

11) розробляє та вносить керівнику центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет на відповідний рік в частині визначення структури доходів та видатків, призначених для фінансування діяльності Агентства та функціонування системи мінімальних запасів;

12) забезпечує фінансування системи державних запасів у порядку, встановленому законодавством;

13) подає керівнику центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики щомісячні звіти про стан мінімальних запасів та баланс постачання і споживання нафти та нафтопродуктів у звітному періоді;

14) взаємодіє з іншими державними органами, суб’єктами ринку нафти та нафтопродуктів щодо забезпечення функціонування системи мінімальних запасів та упередження виникнення кризи постачання;

15) здійснює нагляд за діяльністю суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів в частині їх зобов’язань по створенню промислових запасів та сплати збору;

16) виконує інші функції, передбачені цим Законом та Положенням про Агентство;

17) щорічно до 1 січня встановлює ставки збору;

18) забезпечує контроль за фактичними обсягами втрат та виробничо-технологічних витрат нафти при її видобуванні, підготовці до транспортування і транспортуванні. Агентство повідомляє органи державної податкової служби про наслідки перевірок фактичних обсягів втрат та виробничо-технологічних витрат нафти при її видобуванні, підготовці до транспортування і транспортуванні.

1. Агентство у межах своєї компетенції та на виконання покладених на Агентство функцій має право видавати нормативно-правові акти у сфері управління мінімальними запасами та державного регулювання ринку нафти та нафтопродуктів.

2. Нормативно-правові акти Агентства ухвалюються колегією Агентства, затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики і підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.

3. Агентство в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

4. Нормативно-правові акти та накази, видані у межах повноважень Агентства, є обов'язковими до виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади та суб’єктами ринку нафти та нафтопродуктів.

1. Агентство очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики. Голова Агентства є членом колегії центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики.

2. Голова Агентства здійснює керівництво діяльністю Агентства та забезпечує виконання покладених на Агентство завдань і функцій. Голова Агентства діє без довіреності від імені Агентства у відносинах з іншими особами, видає накази організаційно-розпорядчого характеру, призначає та звільняє працівників Агентства та здійснює інші повноваження, передбачені законодавством і Положенням про Агентство.

3. Голова Агентства має двох заступників, що призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики. Голова Агентства розподіляє функціональні обов'язки між заступниками Голови Агентства.

4. Для вирішення питань, що належать до компетенції Агентства і мають важливе значення для діяльності Агентства та розвитку системи мінімальних запасів, Агентство утворює колегію. Склад колегії Агентства, порядок її формування та повноваження визначаються Положенням про Агентство.

5. При Агентстві утворюється дорадчий орган у складі представників органів державної влади, суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів, профільних наукових установ з метою підготовки для органів управління Агентства пропозицій та рекомендацій з удосконалення системи мінімальних запасів та з інших питань, віднесених до компетенції Агентства.

6. Організаційна структура, штатний розпис і кошторис Агентства затверджуються головою Агентства за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Частину третю статті 2 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 20, ст.148) доповнити пунктом такого змісту:

“нафта та нафтопродукти, що закуповуються для формування державних запасів нафти та нафтопродуктів у встановленому законодавством порядку”.

3. Кабінету Міністрів України:

1) у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

затвердити Положення про Державне Агентство з управління мінімальними запасами нафти та нафтопродуктів;

привести нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

за рахунок рентних платежів, нарахованих за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, створити спеціальний фонд, призначений для фінансування робіт з ремонту, реконструкції та будівництва резервуарів для зберігання мінімальних запасів. При цьому передбачити, що граничний розмір і нормативи відрахувань до спеціального фонду встановлює Кабінет Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики, а одержувачами та розпорядниками коштів спеціального фонду є суб’єкти господарювання, на балансі яких перебувають магістральні нафтопроводи та нафтопродуктопроводи;

2) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про збір на фінансування створення та функціонування системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів;

внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про статистичну звітність суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів;

внести на розгляд Верховної Ради України проект Державної цільової програми розвитку системи мінімальних запасів на період до 2017 р.;

забезпечити прийняття Агентством, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, необхідних для забезпечення функціонування системи мінімальних запасів відповідно до цього Закону;

затвердити Порядок створення мінімальних запасів, номенклатуру, обсяги та якісні характеристики нафти та нафтопродуктів, що включаються до складу мінімальних запасів.

4. Агентство розпочинає діяльність з формування державних запасів через шість місяців після початку сплати збору суб’єктами ринку нафти та нафтопродуктів.

5. Суб’єкти ринку нафти та нафтопродуктів розпочинають діяльність з формування промислових запасів через шість місяців після набуття чинності цим Законом.

Проект Закону України „Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів” розроблено на виконання положень Закону України від 18 березня 2004 р. „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” в частині зобов’язань України протягом 2004-2007 рр. прийняти та/або гармонізувати енергетичне законодавство згідно із законодавством ЄС, у тому числі директив, які визначають зобов’язання держав-членів ЄС підтримувати мінімальні запаси сирої нафти та/або нафтопродуктів. Даний законопроект також узгоджується з вимогами, встановленими Указом Президента України від 27.12.2005 р. № 1863/2005 „Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення”. Пунктом 12 зазначеного Указу Президента передбачено затвердження програми створення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів з урахуванням практики держав - членів ЄС та забезпечення її реалізації.

Метою проекту Закону України „Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів” є створення та забезпечення подальшого функціонування належної інфраструктури ринку нафти та нафтопродуктів, яка б сприяла мінімізації негативних наслідків від виникнення криз постачання нафти та/або нафтопродуктів на внутрішній ринок України і забезпечила б тимчасове задоволення внутрішнього попиту на них у кризових ситуаціях. Зазначена мета відповідно до законопроекту досягається шляхом створення із залученням ресурсів держави та суб’єктів ринку спеціальних (мінімальних) запасів нафти та нафтопродуктів, призначених для здійснення товарних інтервенцій у випадку виникнення дефіциту нафти та нафтопродуктів на внутрішньому ринку України.

• загальні положення;

• формування, зберігання, поновлення та реалізація державних запасів нафти та нафтопродуктів;

• створення та використання промислових запасів нафти та нафтопродуктів;

• розкриття мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів;

• фінансування системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів;

• Державне агентство з управління мінімальними запасами нафти та нафтопродуктів;

• прикінцеві положення.

Концептуальною основою законопроекту є необхідність створення мінімальних запасів як особливого запасу нафти та нафтопродуктів, що складається з державних запасів та промислових запасів і призначається для тимчасового задоволення внутрішнього попиту населення та суб’єктів господарювання у споживанні нафти та нафтопродуктів у разі виникнення кризи постачання. При цьому під кризою постачання розуміється фізичне порушення балансу постачання і споживання нафти та нафтопродуктів, в результаті чого обсяги внутрішнього споживання нафти та нафтопродуктів всередині країни значно перевищують обсяги їх постачання.

Статтею 3 передбачено, що мінімальні запаси формуються обсягом, що забезпечує внутрішні потреби у споживанні нафти та нафтопродуктів всередині країни протягом не менше 90 календарних днів, якщо інший граничний обсяг мінімальних запасів не встановлений Кабінетом Міністрів України. Формування мінімальних запасів здійснюється поетапно з тим, щоб вони досягли зазначеного обсягу протягом десяти років.

Статтею 4 законопроекту визначено правовий статус державних запасів нафти та нафтопродуктів у складі мінімальних запасів. Зокрема, передбачено, що державні запаси створює Кабінет Міністрів України, а управління ними здійснює спеціально створене Державне агентство з управління мінімальними запасами нафти та нафтопродуктів (далі Агентство), діяльність якого координує керівник центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики. Державні запаси є недоторканими і можуть використовуватися лише у кризових ситуаціях для стабілізації поставок нафти та нафтопродуктів на внутрішній ринок України. Згідно зі статтею 7 законопроекту державні запаси формує Агентство відповідно до номенклатури, якісних характеристик і обсягів нафти та нафтопродуктів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 законопроекту визначено правовий статус промислових запасів у складі мінімальних запасів як незнижуваних залишків нафти та нафтопродуктів, які формуються суб’єктами ринку нафти та нафтопродуктів за їх власний кошт, належать їм на правах власності, однак можуть використовуватися виключно на цілі, передбачені законопроектом. Згідно зі статтею 12 законопроекту рівень незнижуваних залишків нафти та/або нафтопродуктів визначається керівником центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики за поданням Агентства, але не може перевищувати 10% від середньозваженого річного обсягу постачання відповідним суб’єктом нафти та/або нафтопродуктів на внутрішній ринок України.

Статтею 17 законопроекту встановлено, що розкриття мінімальних запасів шляхом їх реалізації здійснюється у разі виникнення кризи постачання відповідно до рішення керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики на підставі аргументованого висновку Агентства. При цьому стаття 11 законопроекту передбачає реалізацію державних запасів виключно шляхом проведення відкритого конкурсу (торгів). Стаття 15 законопроекту надає можливість реалізації промислових запасів як на конкурсних засадах, так і через оптово-роздрібну мережу відповідного суб’єкта ринку нафти та нафтопродуктів. У разі реалізації мінімальних запасів, законопроект встановлює обов’язок щодо їх поновлення до необхідного рівня за рахунок коштів, отриманих від продажу державних запасів, (стаття 10 законопроекту) або за рахунок коштів суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів в частині поновлення промислових запасів (стаття 13 законопроекту).

Статті 18-20 законопроекту визначають джерела та напрями фінансування системи державних запасів. Зокрема, передбачено, що закупівля нафти та нафтопродуктів до складу державних запасів здійснюватиметься за рахунок збору на фінансування створення та функціонування системи мінімальних запасів, порядок справляння якого запроваджуватиметься окремим законом. Законопроектом передбачено також можливість фінансування певних витрат на утримання системи державних запасів нафти та нафтопродуктів, зокрема витрат на створення резервуарів для їх зберігання, з Державного бюджету України на підставі спеціально розробленої та прийнятої Верховною Радою України Державної цільової програми розвитку системи мінімальних запасів.

Розділ VI законопроекту встановлює основоположні правові та організаційні засади діяльності Агентства як центрального органу виконавчої влади у сфері управління мінімальними запасами, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади з питань палива та енергетики. Статтею 22 визначено завдання та функції Агентства у сфері управління мінімальними запасами та державного регулювання ринку нафти та нафтопродуктів. Статтею 24 законопроекту визначено управлінську структуру Агентства, яка деталізуватиметься у Положенні про Агентство, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На сьогоднішній день в Україні загалом відсутня законодавча і нормативно-правова база у сфері створення і функціонування мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів відповідно до вимог та принципів, визначених законодавством ЄС. Цей законопроект має стати основою спеціального законодавства України в даній сфері державного регулювання, поряд із законом про збір на фінансування створення та функціонування системи мінімальних запасів, Державною цільовою програмою розвитку системи мінімальних запасів та нормативно-правовими актами, що мають бути розроблені та ухвалені на виконання вимог Закону України „Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів”.

Реалізація положень законопроекту в частині створення системи державних запасів нафти та нафтопродуктів у складі мінімальних запасів потребує прийняття спеціального закону, яким буде запроваджено збір на фінансування створення та функціонування системи мінімальних запасів. Передбачається, що цей збір сплачуватиметься підприємствами, які здійснюють імпорт нафти та нафтопродуктів в Україну , і підприємствами які видобувають нафту в Україні, а розпорядником коштів, отриманих від збору, стане Агентство.

Певні витрати на фінансування системи державних запасів можуть здійснюватися за рахунок видатків Державного бюджету на підставі Державної програми розвитку системи мінімальних запасів, у разі її затвердження Верховною Радою України.

Загальна вартість створення системи запасів у поточних цінах за 10 років, згідно з прогнозними значеннями внутрішнього споживання нафтопродуктів за Енергетичною стратегією України до 2030 року, складає 25-26 млрд. грн. При прогнозуванні обсягів внутрішнього споживання нафтопродуктів на основі середньорічного темпу росту (бензин, дизпаливо - 1%, мазут - 0,5%), загальна вартість складатиме приблизно 15-16 млрд. грн. Розмір спеціального збору з реалізації нафтопродуктів, у разі його впровадження, буде складати в першому випадку: бензин 5,20-3,50%, дизпаливо 4,80-3,30%, мазут 9,10-3,20%; в другому випадку: бензин 3,00-3,20%, дизпаливо 2,85-2,95%, мазут 4,50-4,85%

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття Закону України „Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів” повинно створити необхідні умови для запобігання виникненню на ринку нафти та нафтопродуктів кризових ситуацій і забезпечення безперебійного постачання нафти та нафтопродуктів на внутрішній ринок України, створити умови для адаптації законодавства України у цій сфері до відповідних директив ЄС.